Логотип Рентехно
Рішення відновлювальної енергетики - Перевищуючи ваші очікування
enuaru

Сонячна енергетика загнеться без підтримки держави?

Головна » Блог про ВДЕ » Сонячна енергетика загнеться без підтримки держави?

Сонячна енергетика, поки тільки мріє стати реальною альтернативою в Україні і розвивається серйозними темпами. І допомагають цьому сектору ... прогнозованість і прозорість, якими навряд чи можуть похвалитися інші галузі. Таку, здавалося б, парадоксальну думку висловили під час енергетичних дебатів на тему «Чи необхідне правило місцевої складової», організованих Інститутом Енергетичних досліджень. Директор департаменту сонячної енергетики ПАТ «Квазар» Олександр Юденко і директор з розвитку бізнесу ТОВ «Рентехно» Дмитро Лукомський - про проблеми та перспективи, а також про економічні механізми стимулювання роботи підприємств, що виробляють комплектуючі для геліоелектростанцій.

Дмитро Лукомський:

В даний час сонячна енергетика в усьому світі є галуззю, яка регулюється швидше державою, ніж ринковим середовищем. Тому її слід розглядати саме в цьому контексті.

Я вважаю, що держава має право реалізовувати заходи, спрямовані на підтримку певних галузей, отже, може накладати обмеження. Це стосується випадків, в яких дані обмеження спрямовані на реалізацію державної політики в енергетичному секторі. Для вітчизняної сонячної енергетики такими цілями є або можуть бути: забезпечення енергетичної безпеки держави в довгостроковій перспективі; залучення інвестицій в країну або окремі регіони; створення додаткових робочих місць і підвищення попиту на висококваліфіковану робочу силу; збільшення відрахувань до місцевих і державного бюджету; вплив на розвиток таких суміжних галузей як металургія, машинобудування, приладобудування, інформаційні технології; стимулювання розвитку науки і профільної освіти.

 

Але очевидно, що до питання держрегулювання завжди потрібно підходити з обережністю, оскільки при неправильному плануванні і реалізації воно може дати негативний ефект, який зведе «нанівець» всі очікувані вигоди. У світі вже були приклади, коли преференції місцевим компаніям  що зароджуються на ринках альтернативної енергетики приводили до «завмирання» цих ринків навіть при відносно високому і привабливому «зеленому» тарифі. Мені здається, що уникнути проблем можна тільки в тому випадку, якщо державне регулювання залишає місце для функціонування механізмів вільного ринку. Тобто будь-які діючі обмеження повинні залишати можливість існування великій кількості компаній, які будуть вільно конкурувати і пропонувати якісну продукцію або послуги за розумну вартість.

Крім того, дуже важливим фактором є прогнозованість і прозорість існуючих заходів щодо стимулювання галузі. Ні для кого не секрет, що бізнес дуже чутливий до частих змін правового поля, і ці зміни є для нього факторами підвищеного ризику. Що стосується ринку сонячної енергетики, то в Україні зараз діють два важливих обмеження, які безпосередньо стосуються правила «місцевої складової». По-перше, для отримання «зеленого» тарифу в будь-якому проекті альтернативної енергетики повинен бути заданий законом відсоток сировини, матеріалів, основних засобів, робіт та послуг українського походження. По-друге, для сонячних електростанцій діє ще одна додаткова умова - використовувати тільки сонячні модулі із заданою питомою часткою матеріалів і сировини вітчизняного виробництва. І мова тут вже не йде про роботи чи послуги, а виключно про сировину і матеріали.

У разі першого обмеження я не бачу в ньому нічого принципово поганого. В Україні вже зараз є досить велика кількість компаній, які виробляють різноманітну продукцію і надають різні послуги, які цілком відповідають цьому обмеженню. Так, держава накладає на галузь певні рамки, але ринок все одно залишається відносно вільним. Що ж стосується другого обмеження, то ось його я вже вважаю абсолютно несвоєчасним. Це обмеження ще не вступило в силу і є не до кінця формалізованим. В даний час в Україні існує кілька компаній, продукція яких могла б відповідати цьому обмеженню. А це вже схоже на якусь умовну «монополізацію» ринку.

Підводячи підсумок, хочу ще раз підкреслити, що принципово правило «місцевої складової» має повне право на існування, але тільки в тому випадку, якщо галузь сонячної енергетики продовжує в цілому працювати у відповідність з ринковими механізмами, а правове поле є зрозумілим, відносно стабільним і передбачуваним.

Олександр Юденко:

Україна має замкнутий цикл виробництва в сонячній енергетиці, починаючи з виробництва полікремнію ( «Актив Солар»), отримання моно- і мультикристалічного кремнію ( «Піллар», Світловодський завод чистих металів, «Квазар»), нарешті виробництво фотоелектричних модулів ( «Квазар») .

Компанію «Квазар» абсолютно не бентежить правило «місцевої складової». Навпаки, ми вважаємо, що його потрібно вводити, не з точки зору монополізації ринку, а тому що фотоелектрична галузь в Україні має десятирічний період розвитку. 99,9% виробництва продукції заводу «Квазар» за цей період продавалася за кордон, і, образно кажучи, Європа нас навчила робити якісну продукцію і розуміти ринкове взаємовідношення.

Питання про правило «місцевої складової» піднімається компаніями, які в даний час намагаються вийти на ринок України. В Україні зараз найвищий в Європі «зелений тариф» на електроенергію, вироблену на сонячних модулях. А в країнах Європи ми спостерігаємо кризу перевиробництва на ринку сонячної енергетики. Тому європейські та інші іноземні компанії намагаються продати власну продукцію в Україну.

Зазначу, що термін будівництва заводу з виробництва сонячних модулів - один рік. При цьому потужність виробництва практично необмежена. Однак іноземні компанії поки вважають за краще ввозити обладнання, а не виробляти його в Україні.

При цьому європейські країни захищають свій ринок. У разі, якщо обладнання сонячної електростанції повністю вироблено в країнах ЄС, то компанія-оператор отримує 10% надбавку до тарифу на електроенергію. По суті, так в ЄС реалізовано правило «місцевої складової».

Держава на даний час не здійснює інвестиції в проекти сонячної енергетики в Україні. Однак, якщо вітчизняні бізнесмени буду розуміти, що модуль зібраний в Україні буде мати пріоритет, то вони будуть вкладати гроші в закупівлю обладнання та розвивати промисловість. Така, на мою думку, повинна бути філософія підходу до правила «місцевої складової» в Україні.

Введення з 2013 року законодавчої норми про те, що питома вага сировини, матеріалів, основних засобів, робіт та послуг українського походження у вартості будівництва об'єкта сонячної енергетики повинен становити не менше 30% дасть стимул залишати гроші в Україні, а не виводити за кордон.

«Енергетичні дебати» - спільний проект Інституту енергетичних досліджень і агентства «Главком».


Друкувать
Будівництво промислових сонячних електростанцій
Устаткування для сонячних електростанцій
Інвестиції в сфері поновлюваних джерел енергії

Залишилися питання по призначенню наших послуг?
Залиште нам заявку. Наші фахівці проконсультують Вас

Тема вашого запиту
Замовити дзвінок

^